Image

В Дудчанах пограбовано церкву

За інформацією Наталі Кляшторної, в Дудчанах, де живуть виселені з Літовищ бойки, цієї ночі група невідомих з православної церкви Архангела Михаїла (належить до Київського патріархату) викрала старовинну Євангелію. Цю реліквію з початку ХІХ ст. таємно везли люди під час виселення на схід, переховували майже 50 років в Галичині, а потім віддали до новоспорудженої церкви в Дудчанах.

За неперевіреними даними, зник також старовинний образ Розпяття Ісуса Христа, також ще з літовищанської церкви.

Тиждень тому подібний злочин було здійснено в церкві села Гаврилівка, де мешкають виселені зі Смільника над Сяном. Церкви не мали сигналізації.

Всі пожертви готівкою, зібрані під час Великодніх свят, також викрадені.

Ще одне відео про наше село і переселенців з “западньої”

20 лютого 2011, “Інтер”.

Ініціатива: Пам’ятний знак у Літовищах

Мешканці с. Дудчани на Херсонщині мають намір встановити памятний знак на терені села, звідки їх було виселено. До цієї справи залучені й вихідці з сіл Журавин, Кривка і Смільник, також виселених 1951 р. на Херсонщину.

На імя голови ініціативної групи Михайла Халака було відкрито банківський рахунок у ПриватБанку. Ось його номер: 6762 4620 5389 1237.

Телефон Михайла Миколайовича Халака: +38 050 085 5390.

Підтримаймо посильним внеском цю благорону справу! Також просимо поширити інформацію про це починання.

Сергій Іванович Васильєв, 1922 р. н.: “В 33-му з’їли мого друга…”

Вшануванню жертв Голодомору присв’ячується…

Наш рід – козацький. Прадіда мого звали Ісак, він був із Київщини. Катерина як ліквідірувала Січ, так ті козаки тут по Дніпру осідали… А мій прадід остався коло отамана Дудки. Того й село наше Дудчани, від того атамана.

А землі наші, тут, під Херсоном, Катерина роздала московським помєщикам. Сначала був у нас пан Перетов. І село тоді назвали – Перетовка. А той Перетов програв село у карти Дуріліну. І ті Дуріліни, значить, були у селі аж до 17-го года! В 1905-м году дудчанці робили повстання, хотіли спалить те імєніє. То Дурілін найняв козаків, чеченців, вони на конях приїхали і розігнали. А хазяйство у нього було велике: 12 тисяч овець, 100 пар волів. Далі…

Бойки на Херсонщині: проблеми збереження субетнічної самобутності

Чудова аналітична стаття нашої односельчанки Наталі Кляшторної, що містить історичні відомості про переселення бойків на Херсонщину та цікаві дослідження сучасного стану традиційної бойківської культури у переселенців та їх нащадків (себто нас з вами) на нових землях.

Родина Присташів з Літовищ. Фото 30-х рр. ХХ ст.

На північній Херсонщині бойки опинилися всередині 1951 року внаслідок примусової депортації у зв’язку з “обміном ділянками державних територій”, який відбувався на підставі міждержавного договору СРСР та Польщі від 15 лютого 1951 р. В цілому депортація охопила понад 32 тисячі бойків з 35 сіл Нижньоустрицького, 4 сіл Хирівського (Добромильський повіт) і 3 сіл Стрілківського (Турківський повіт) районів. Мешканці цих сіл були розпорошені по чотирьох південних областях УРСР – Донецькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській.

На Херсонщині депортовані бойки з 7 сіл колишнього Нижньоустрицького району Дрогобицької області (зараз – гміни Устжикі Дольне та Лютовіска Прикарпатського воєводства РП) та їхні нащадки мешкають у 5 селах: Гаврилівці, Дудчанах, Золотій Балці та Михайлівці Нововоронцовського району і в Зміївці Бериславського району. Далі…

Хостинг сайту: EOMY.NET